Епоха Ветеранів

Перше виробництво автомобілів було засновано в 1888 році в Німеччині Карлом Бенцом і, за ліцензією Бенца, Емілем Роже у Франції. Також було безліч інших, у тому числі виробники трициклів Рудольф Егг, Едвард Батлер і Леон Болле.^{[3]:ст.20-23} Трицикл Болле, із двигуном власної розробки (об'ємом 650 см³), під керуванням водія Жамін зміг розвинути середню швидкість 45 км/год на ралі «Париж-Турвілль» 1897 року.^[3]:ст.23 До 1900 року масове виробництво автомобілів почалося у Франції та США.

Першою компанією, створеною виключно для виробництва автомобілів, у 1889 році стала французька «Panhard & Levassor» (фр. Panhard et Levassor), яка також першою застосувала чотирициліндровий двигун.^[3]:ст.22 За нею пішов «Peugeot» двома роками пізніше. До початку XX століття в Західній Європі почався підйом автомобільної промисловості, особливо у Франції, де в 1903 році було зібрано 30 204 автомобілі, що склало 48,8 % всього обсягу виробництва автомобілів у світі.^[10] Перший автомобіль, Nesselsdorf Präsident, Центральної Європи був випущений у 1897 році чеською компанією «Nesselsdorfer Wagenbau» (пізніше перейменовано в Tatra).^[11]

У 1893 році в США брати Чарльз і Френк Дюре заснували першу американську компанію з виробництва автомобілів «Duryea Motor Wagon Company». Однак на цьому етапі виробництва автомобілів домінував Ренсом Елі Олдс та його компанія «Olds Motor Vehicle Company» (пізніше відома як «Oldsmobile»). Його великомасштабна потокова лінія була запущена в 1902 році. Другою компанією в серійному виробництві стала «Thomas B. Jeffery Company», яка виробила та продала 1 500 Rambler, які склали 1/6 виробництва легкових автомобілів в США.^[12] У цьому ж році автомобілі марок Cadillac («Henry Ford Company»), Winton («Winton Motor Carriage Company») та Ford («Ford Motor Company») випускають тисячами. The Autocar Company, заснована в 1897 році, створила ряд інновацій, які використовуються до сьогодні, та залишається найстарішим моторним виробником транспортних засобів в США.^[13]

Протягом декількох років сотні виробників з усього західного світу стали випускати автомобілі з неймовірною кількістю різних технологій^[en]. Парові, електричні та бензинові автомобілі конкурували десятиліття, поки в 1910-х бензинові двигуни внутрішнього згоряння не стали домінантними. Розроблялися автомобілі з двома і навіть чотирма двигунами, а об'єм двигунів досягав дюжини літрів. У цей період було випробувано і відкинуто багато сучасних розробок, у тому числі газові та електричні гібриди^[en], багатоклапанові двигуни^[en], двигуни з розподільчими валами, повнопривідний автомобіль^[en].

У 1898 році Луї Рено встановив на De Dion-Bouton привідний вал^[en] і диференціал з конічними шестернями, створивши «перший в історії хот-род^[en]».^[14] Це дозволило Луї і його братам зайняти своє місце в автомобільній промисловості. За відсутності будь-яких чітких стандартів щодо архітектури автомобіля, типу кузова, матеріалів і управління винаходи з'являлися дуже швидко і неорганізовано. Багато автомобілів цієї пори використовували румпель замість кермового управління^[en], а також більшість з них пересувалися з фіксованою швидкістю. У 1903 році Rambler був стандартизований на кермовому управлінні та з місцем водія на лівій стороні транспортного засобу.^[15] Ланцюговий привід був більш поширений, ніж карданний вал, а закриті кузова були вкрай рідкісні. У 1902 році Renault став встановлювати барабанні гальма.^[16] У наступному році голландський виробник «Spyker» побудував перший повнопривідний спортивний автомобіль.^[17] Цей автомобіль ніколи не брав участі у змаганнях, а до 1965 року в серійному виробництві повнопривідних спортивних автомобілів ніхто не виробляв.

Інновації не обмежилися транспортними засобами. Збільшення числа автомобілів прискорило зростання нафтової промисловості, а також розвиток технології виробництва бензину (замість гасу і рідкого палива з вугілля), а також розвиток термостійких мінеральних мастильних матеріалів (замість рослинних і тваринних жирів).

Також були соціальні ефекти. Про автомобілі складали пісні, таку як «In My Merry Oldsmobile» (ця традиція ще досі триває). У 1896 року Вільям Дженнінгс Брайан став першим кандидатом в президенти, який проводив передвиборчу кампанію в Декейтер, штат Іллінойс із автомобіля (подарованому «Mueller»).^[18] У 1899 році Джейкоб Герман почав традицію для ньюйоркських таксистів, розігнавшись по Лексінгтон-авеню^[en]до «відчайдушної» швидкості 19 км/год (12 миль/год). У цьому році Акрон, Огайо, ухвалив перший самохідний фургон^[en] для перевезення ув'язнених.^[18]

До 1900 вже можна було говорити про національну автомобільну промисловість у багатьох країнах, у тому числі у Бельгії («Vincke», яка виготовляла копію Benz; «Germain» — псевдо-Panhard; «Linon» і «Nagant», обидва засновані на «Gobron-Brillié»), Швейцарії (провідні виробники «Fritz Henriod», «Rudolf Egg», «Saurer», «Johann Weber», і «Lorenz Popp»), Швеції («Vagnfabrik AB»), Данії (Hammelvognen), Норвегії («Irgens»), Італії (FIAT), і навіть у Австралії, де «Pioneer» відкрив майстерню в 1898 році з виробництва застарілих моделей футгона, який працював на парафіно-ензиновому двигуні. Тим часом, Koch почав поставки автомобілів і вантажівок з Парижа в Туніс, Єгипет, Іран і Голландську Ост-Індію.^[3]:ст.25

5 листопада 1895 року в США Джордж Селден^[en] отримав патент на двотактний автомобільний двигун.^[19] Цей патент більше заважав, ніж сприяв розвитку автомобілів в США. Більшість великих американських компаній були ліцензовані патентом Сендлея, і були змушені платити за кожен вироблений автомобіль. Брати Студбейкер, ставши провідним виробником кінних транспортних засобів у світі, перейшли до виробництва електричних автомобілів у 1902 році, і до бензинових двигунів у 1904 році, але при цьому продовжували виробляти кінний транспорт до 1919 року.^[20]:ст.90 У 1908 році в Перу був збудований перший південноамериканський автомобіль.^[21]

Протягом ери ветеранів автомобілі розглядалися більше як модні новинки, ніж по-справжньому корисний пристрій. Поломки були дуже часті, паливо було нелегко дістати, придатних для пересування на автомобілях доріг було мало, а швидкий розвиток галузі означав, що однорічний автомобіль практично нічого не коштував. Вирішальними подіями, що довели корисність автомобіля, стали: заїзд Берти Бенц 1888 року на велику дистанцію (вона проїхала більше 80 км (50 миль) від Мангейма до Пфорцхайма, щоб продемонструвати потенціал транспортних засобів, які виробляв її чоловік Карл Бенц), і успішний трансконтинентальний заїзд Гораціо Нельсона Джексона^[en], який перетнув США в 1903 році.