Електромобіль

У 1828 році угорець Єдлик Аньош, який винайшов ранній тип електродвигуна, створив мініатюрну модель автомобіля, що приводиться в рух за допомогою його нового двигуна.[5] У 1834 році винахідник першого електродвигуна постійного струму, коваль штату Вермонт, Томас Девенпорт встановив свій мотор у маленьку модель машини, якою він оперував на кільцевому електрифікованому треку, а у 1837 році отримав патент на перший електромобіль.[6] У 1835 роціголландський професор міста Гронінген Сібрандус Стретін і його помічникКрістофер Беккер створили невелику електричну машину, що приводиться в рух не перезарядженими первинними електричними елементами[en].[7] У 1838 роцішотландець Роберт Девідсон розробив електричний локомотив, який досягав швидкості 6 км/год (4 милі/год). В Англії в 1840 році було надано патент за використання рейкових шляхів як провідника електричного струму, а подібні американські патенти були також видані в 1847 році Лиллей і Колтен. Приблизно в період між 1832 і 1839 роком громадянин Шотландії Роберт Андерсон винайшов першу грубу електричну карету, що приводиться в рух не перезарядженими первинними електричними елементами.
У 1888 році німецький винахідник Андреас Флокен перший електромобіль у світі Flocken Elektrowagen.[8]
Перші електромобілі були популярні на початку XIX століття, тому що були зручніші на відміну від бензинових та парових. Але швидкий розвиток двигуна внутрішнього згорання та введення нових технологій, а також розвитокнафтопереробної промисловості повністю витіснили електромобілі. У XXI столітті, через забруднення навколишнього середовища бензиновими автомобілями, повернулися до цієї технології як до екологічно-чистої та дешевої.